При клінічній діагностиці відмічають три ступеня розвитку аденоїдів в залежності від розміру. Існують консервативні та оперативні методи лікування. Вибір методу здійснює отоларинголог на основі даних анамнезу, об’єктивного та інструментального обстеження. Лікувати аденоїди необхідно незалежно від ступеня їх розростання. Призначати лікування і конкретні препарати може тільки лікар. Аденоїди, які не піддаються консервативному лікуванню видаляють хірургічними шляхом.

Гострі вірусні та бактеріальні інфекції слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, які часто повторюються , призводять до функціонального навантаження лімфаденоїдного апарату горла та його гіпертрофії. Причиною виникнення гіпертрофії глоткового мигдалика є часті гострі респіраторні захворювання у дітей, дитячі інфекційні хвороби (кір, скарлатина, коклюш), ендокринні порушення, гіповітаміноз та інші фактори, які знижують захисні властивості організму. Причиною виникнення

Організм влаштований так, що у кожному віковому періоді за імунну систему відповідають певні органи. Так пік імунного навантаження на лімфоїдну тканину носоглотки доводиться на вік від 3-х до 7- 8-ми років. У цей період батьки стикаються з проблемою аденоїдів. Вважається, що після 7-8 річного віку, при умові нормального носового дихання, аденоїди зменшуються, і у дорослому

“Мы с Тамарой ходим парой” Частий “компаньйон” гіпертрофії аденоїдів – це ексудативний середній отит. ⠀ Часто протікає безсимптомно, особливо при односторонньому процесі. Тільки під час вираженого зниження слуху дитину показують лікарю. Пусковой механізм – дисфункція слухової труби. Відбувається блок глоточного гирла аденоїдами, за рахунок чого в барабанній порожнині створюється негативний тиск. ⠀ Тревожні “дзвіночки” для

Які обстеження необхідні для діагностування аденоїдів? Звичайно, для діагностування аденоїдів одного огляду недостотньо, тому наші лікарі рекомендують проходити повне обстеження, а саме: тимпанометрію та риноскопію. Тимпанометрія дозволяє визначити чи немає у дитини проблем зі слухом, адже аденоїди можуть давати ускладнення на вушка: часті отити або тубоотит. Складність в тому, що дитина може не відчувати ніяких

Аденоїдами називають розростання лімфоїдної тканини носоглоткової мигдалини, це імунний орган, який виконує захисну функцію.  Під час боротьби з хворобою вони збільшуються, а після одужання повертаються до нормального розміру. Але якщо до недолікованої хвороби приєднується нова інфекція, тканина набрякає далі, запалюється і не справляється зі своєю фільтраційною функцією. У результаті у дитини:  часті повторювальні ГРВІ;  з’являються

Аденоїдит – це запалення носоглоткових мигдалин. Розрізняють гострий, хронічний та алергічний аденоїдит. Гострий аденоїдит характеризується виникненням в швидким протіканням захворювання на фоні будь-якого вірусного чи інфекційного процесу. Симптоми: больові відчуття в задній частині горла; набряк носоглотки і проблеми з диханням; підвищення температури до 39 градусів; збільшення лімфовузлів; можливі виділення з носа (слиз чи гній); нічний

Ваша дитина часто хворіє простудними захворюваннями чи на отити? Не виключено, що це симптоми аденоїдита – запалення носоглоткового мигдалика. “Неозброєним” оком аденоїди не помітні – оглянути носоглоткову мигдалину може тільки ЛОР-лікар. Симптоми аденоїдита: 1️⃣ Дитина дихає ротом, який у неї часто відкритий, особливо вночі. 2️⃣ Нежитю немає, а носове дихання ускладнене. 3️⃣ Затяжний нежить, який

Аденоїдит – це запалення носоглоткових мигдалин. Аденоїди — це надмірне збільшення носоглоткової мигдалини. Види аденоїдитів: гострий; хронічний; алергічний. Гострий аденоїди характеризується виникненням і швидким протіканням захворювання на фоні будь-якого вірусного або інфекційного процесу. Симптоми: больові відчуття в задній частині горла; набряк носоглотки і проблеми з диханням; підвищення температури до 39 градусів; збільшення лімфовузлів; можливі виділення